Сторінка медичної служби закладу для батьків

Проба Манту. Що потрібно знати батькам?

Щоразу, отримуючи запрошення на проведення проби Манту дитині, у батьків виникає питання – чи потрібно давати згоду на проведення проби?

Так що це таке проба Манту?

На сьогодні у нашій країні туберкулінодіагностика (проба Манту, реакція Манту) єдиний метод ранньої, своєчасної діагностики туберкульозу серед дитячого населення та відбору дітей для вакцинації та ревакцинації у 7 років.

Відразу треба зазначити, що проба Манту до щеплень немає ніякого відношення, це діагностичний тест, і входить в перелік щорічного профілактичного обстеження дитини.

Як роблять пробу Манту?

Проба Манту проводиться 1 раз на рік, починаючи з трирічного віку дитини, незалежно від результатів попередньої проби. Роблять її спеціальним туберкуліновим шприцем внутрішньошкірно. Потім медичний працівник оцінює реакцію організму на пробу.

Зазвичай пробу роблять у поліклініках або дитячих установах (школи, дитячі сади). Батькам не потрібно боятися, що в їх відсутність дитині у групі або класі зроблять “гудзичок” – ця процедура абсолютно безпечна. Туберкулін не несе в собі туберкульозну паличку, як може здатися з назви. Він містить лише продукти її життєдіяльності. Отже, занести “хворобу аристократів”, так ще називали туберкульоз, шляхом проби Манту – нереально.

Як оцінюються результати?

Після введення туберкуліну, на 2-3 день утворюється специфічне ущільнення шкіри. На вигляд це трохи почервоніла округла ділянка шкіри, з незначним ущільненням - папула. Природно, що чим більше в організмі імунних клітин, що "знають" про туберкульозну паличку, тим більше буде розмір папули.

Розмір папули вимірюють при достатньому освітленні прозорою лінійкою на 3-й день після введення туберкуліну. Вимірюється лише розмір ущільнення. Почервоніння довкола ущільнення не є ознакою інфікованості туберкульозною паличкою.

Оцінка результатів проби Манту

Реакція вважається:

- негативною – при повній відсутності ущільнення або за наявності лише ін’єкційної реакції (0-1 мм);

- сумнівною – при папули розміром 2-4мм і при почервонінні будь-якого розміру без ущільнення;

- позитивною – за наявності вираженого ущільнення діаметром 5мм і більше.

- гіперергічною - реакція з діаметром ущільнення 17мм і більше.

Коли необхідно звернутися до фтизіатра?

Сама по собі позитивна реакція Манту не є стовідсотковим доказом наявності туберкульозу. Проте є моменти, що свідчать про небезпеку:

- чутливість до туберкуліну з року в рік збільшується по наростаючій;

- різкий “стрибок”, при якому ущільнення збільшується на 6мм і більш (наприклад, торік папула була розміром 10мм, а в цьому - 16);

- навіть тимчасовий контакт з хворим з відкритою формою туберкульозу;

- наявність у сім'ї родичів, які хворіли або інфіковані туберкульозом.

У таких випадках дитину направляють на консультацію до дитячого лікаря-фтизіатра. Лікар повинен розібратися в причинах, визначити, що могло вплинути на проведення проби і поставити діагноз. Зазвичай після цього дитину направляють на аналізи, рентгенологічне обстеження і, вразі потреби, призначають йому профілактичне лікування – курс протитуберкульозного препарату (близько 3 місяців). Для порівняння, в США такий курс триває 1 рік.

Протипоказання до проведення проби Манту

Протипоказаннями до проведення туберкулінової проби є:

- шкірні захворювання;

- гострі і хронічні інфекційні захворювання у стадії загострення (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення усіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину);

- карантин по дитячих інфекціях у колективі (проба Манту ставиться через 1 місяць після зникнення всіх клінічних симптомів або відразу після зняття карантину).

До того ж імунітет після профілактичних щеплень може впливати на чутливість до туберкуліну. Тому пробу Манту необхідно планувати до проведення будь-яких щеплень. В цьому випадку щеплення проводяться відразу після оцінки результатів проби.

Чи потрібна проба Манту взагалі?

Із цього приводу Всесвітня Організація Охорони Здоров'я відповідає однозначно – так, особливо для країн з високим ризиком захворювання на туберкульоз, до яких відноситься і Україна.

Зараз в Україні епідемія туберкульозу.Захворюваність на туберкульоз росте з кожним роком. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може заразити за рік 10-15 осіб. Діти найбільш чутливі до туберкульозу.

Своєчасно проведена туберкулінодіагностика дозволяє виявити туберкульоз у дітей на ранній стадії.

Шановні батьки, пам’ятайте, туберкульоз легше попередити , ніж лікувати!

Дитячий лікар-фтизіатр Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району О. В.Ковтун

Виконання режиму дня – важлива умова збереження здоров’я.

1. Значення режиму дня у житті людини.
Здоров’я – один з основних чинників щастя, радості та повноцінного життя людини.
Одним з основних завдань сучасної школи є збереження здоров’я дітей, розвиток навичок та вмінь, що сприятимуть соціальній реалізації учнів, сприятимуть адаптації в соціумі.
На необхідність дотримання режиму дня вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня. Зберегти здоров'я дітей допоможе здоровий спосіб життя, який, безперечно, повинен формуватись в сім'ї. Звичайно дотримуватися його не просто через те, що це пов`язано з соціально-економічною та екологічно скрутою у нашій державі. Але ж, погодьтеся, здоров'я дітей - найголовніша цінність за будь-яких умов життя.

За даними МОЗ 90% підлітків – мають відхилення у загальному стані здоров’я.
З них 20% підлітків – мають по два і більше захворюваннь.

2.Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них
З чого ж потрібно починати?
Звичайно, з раціонального режиму дня. Відкоригуйте його для вашої дитини. Основні рекомендації гігієністів, психологів і педагогів повинні бути виконані.
Ми пропонуємо будувати раціональний режим дня на основі природних біологічних ритмів. Вчені прийшли до висновку, що хвороби виникають здебільшого за умов дизгармонії між людиною та природою. Людина є частиною природи і мусить підкорятися її законам.
Науковими дослідженнями доведено, що за біоритмологічними типами всі люди поділяються: на „жайворонків" - 41% (більша працездатність цих людей у першій половині дня); „сови" - 29% (працездатність увечері і навіть вночі); „голуби" - 30% (в них гарний рівень працездатності протягом усього дня). По своїй суті всі люди „жайворонки" або „голуби". Саме „голуби" є домінуючими в усій дитячій популяції.

Основні компоненти, які складають раціональний режим дня

В спальній кімнаті де спочиває дитина не можна встановлювати комп'ютер, вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок. Дитина не повинна спати головою в куток, оскільки саме в кутках кімнати найсильніше концентрується електромагнітне випромінювання.
Під час сну важливе значення має правильне положення тіла. Висота подушки впливає на формування прикусу дитини. Подушка має бути не дуже високою і не дуже низькою.
Важливо дотримуватися вікових нормативів сну. Для дітей 7-10 років він відповідає 10-11 годинам нічного сну.

Профілактика захворювань опорно-рухового апарату школярів.

Одним з найбільш розповсюджених захворювань опорно-рухового апарату є порушення постави.

Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння і роботи. Для фізіологічно правильної постави характерним є нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетричне розташування плечей і лопаток, пряме тримання голови, прямі ноги без сплющення стоп. Правильна постава є необхідною передумовою оптимального функціонування органів руху, правильного розташування внутрішніх органів і положення центра ваги?

Передумовами порушень постави може бути те:

· що дитину рано садять, обкладаючи подушками,

· неправильно носять на руках,

· дуже рано навчають ходьбі, в час прогулянок постійно тримають за руку.

Основними причинами формування неправильної патологічної постави є:

• Надмірна жирова маса тіла;

• Збільшення статичних навантажень на хребет, пов’язане з необхідністю тривалого підтримання робочої пози;

• Неправильні звички сидіння горблячись і викривляючи хребет вбік, стояти з упором на одну ногу, ходити з нахиленою вниз головою і опущеними та зведеними вперед плечима.

Одним з завдань кожного педагога є виховання у учнів правильної робочої постави.

Адже відучувати учня від неправильного сидіння значно важче, ніж навчити сидіти правильно. Найбільш фізіологічно доцільною при писанні, читанні, кресленні в учнів є невимушена поза з легким нахилом тулуба вперед;

відстань від очей до зошита 24 – 35 см.

Розташування передпліч має бути симетричне, кисті повинні лежати на столі приблизно під прямим кутом, ноги зігнуті в колінних суглобах під кутом 90◦, стопи стоять на підставці парти або на підлозі. Висота сидіння повинна бути рівна довжині гомілки стопою плюс 2 – 3 см на каблук. Лише за таких умов ноги учня в усіх трьох суглобах зігнуті приблизно під прямим кутом, що попереджує застій крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу.

Розміщення парт в класі має бути таким, щоб забезпечити зручний підхід до кожного робочого місця.

Основною вимогою при розсадженні учнів в класі є відповідність розмірів парт росту учнів. В кожному класі повинно бути не менше трьох груп парт. При відсутності належного номера парти учня ліпше посадити за парту (стіл) більшого, ніж належить, розміру, ніж меншого.

При розсадженні учнів в класі враховують їх рівень здоров’я, зору, слуху, стану опорно-рухового апарату тощо. Дітям із зниженим зором відводять перші парти біля вікна; учнів, схильних до простудних захворювань, ангіни, ревматизму слід садити далі від вікна.

З метою профілактики короткозорості, вад постави та викривлення хребта дітей, що сидять на перших партах, двічі на рік міняють місцями.

Плоскостопість – це деформація стопи, її часткове або повне опущення поздовжнього або поперечного склепіння стопи. Діти , що мають плоскостопість швидко стомлюються при ходьбі і бігові, скаржаться на біль в ногах.

Плоскостопість буває набутою і вродженою. Набута плоскостопість серед учнів зустрічається частіше, ніж вроджена. Вона може бути статичною, паралітичною і травматичною. Найчастіше зустрічається статична плоскостопість. Основними причинами її виникнення є надмірна жирова маса, носіння важких тягарів, носіння валяного взуття, а також взуття на твердій підошві і без каблука.

З метою профілактики плоскостопості змінне шкільне взуття повинно мати невеликий (1,5 – 2 см) каблучок. Для зміцнення м’язів, які підтримують склепіння стопи рекомендується ходьба босоніж по нерівній (але м’якій) поверхні, ходьба на носках, п’ятах, внутрішній і зовнішній сторонах стопи тощо. Деякі з цих вправ доцільно використовувати під час фізкультхвилинок учнів початкових класів. Дівчатам не бажано носити взуття з надмірно високими каблуками, оскільки це сприяє розвитку поперечної плоскостопості і, окрім того може призвести до порушень постави.

Медична статистика вказує, що перший ворог учнів - зниження зору.

Найчастіше дитячі очі страждають від короткозорості (міопія), коли дитина погано бачить вдалину.

Рідше у дітей розвивається далекозорість (коли очі погано бачать поблизу), а також астигматизм, - специфічне зниження зору. Благодатний грунт для розладів зору - тривала зорова робота на близькій відстані: читання, письмо, креслення, робота за монітором.

На жаль, падінню зору у школярів рідко вдається запобігти. Проте мінімізувати збиток можливо. Кращим методом профілактики медики вважають правильну організацію робочого місця в комплексі з правильним тренуванням і відпочинком. Книги та зошити повинні знаходитися не ближче ніж в 30 см від очей. Велика роль відводиться освітленню. Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, кожен шкільний клас зобов'язаний мати великі вікна. Ідеально, якщо дитина сидить біля вікна, коли природне світло падає зліва, а в темний час доби приміщення має висвітлюватися люмінесцентними лампами. На перервах рекомендується давати очам відпочинок, а, прийшовши додому, не можна кидатися робити уроки або дивитися телевізор. Найкраще прогулятися.

Крім цього, батьки повинні пояснити дітям користь тренування м'язів очей за допомогою простих вправ:

Кілька разів із силою заплющити, а потім відкрити очі.

Обертати очима спочатку за годинниковою, а потім проти годинникової стрілки.

Сфокусувати зір на віддаленому предметі, після чого близько до очей піднести палець і сфокусувати зір на ньому.

Кілька раз подивитися вгору, вниз, вліво, вправо.

Такі вправи варто робити регулярно протягом дня, а при скаргах дитини на втому очей, відчуття різі або пісок в них потрібно звертатися до офтальмолога.

Рекомендації батькам "Бережіть здоров'я дитини"

Що ви, шановні батьки, можете зробити для збереження здоров'я своїх дітей?

Проведіть перевірку здоров'я дитини за всіма параметрами: дитина щорічно повинна побувати в невропатолога, хірурга, ортопеда, окуліста, отоларинголога, стоматолога, педіатра, здати аналізи.

Частіше спілкуйтеся з дитиною, адже менше хворіють ті діти, які часто спілкуються з батьками. Постарайтеся, щоб у сім'ї було побільше радості, посмішок: сміх, радість посилюють імунну систему, позитивно впливають на нервову систему, покращують загальне самопочуття, на 50 відсотків зростає продуктивність навчання.

Зверніть особливу увагу на гігієну зору (зір дітей катастрофічно падає). Не давайте дітям дивитись телевізор більше 1-2-х годин на день. Потурбуйтеся, щоб на робочому місці (столі) дитини було достатнє освітлення. Дитина не повинна читати лежачи. Після 45-ти хвилин підготовки домашніх завдань треба робити перерву.

Зверніть особливу увагу на дотримання гігієни слуху: мити вуха регулярно, не слухати гучної музики, не виходити на мороз без шапки.

Треба стежити, щоб ваша дитина не тягнулась до шкідливих звичок. Звертайте увагу на її харчування. Щодня пропонуйте дитині погризти моркву, таким чином «убиваючи двох зайців»: підгодуємо очі вітаміном А та зміцнимо зуби. На сніданок давайте дитині горіхи, родзинки, курагу - це для посилення мозкової діяльності, а також сир - для зміцнення кісток. Переконайте дитину у шкідливості чіпсів, ароматизованих сухариків і солодких газованих напоїв. Неправильне харчування призводить до хвороб: діабету, ожиріння, карієсу, гіпертонії, атеросклерозу, серцевих нападів.

Вирощуйте кімнатні квіти. Рослини очищають повітря, насичують його киснем. Старайтеся спільно з дитиною побільше бувати на свіжому повітрі.

Зверніть особливу увагу на поліпшення особистої гігієни. Допоможіть дитині скласти та дотримуватись режиму праці й відпочинку. Лягати спати вона повинна в один і той же час. Перед сном обов'язково треба побувати на свіжому повітрі, прогулятися. У цей час не рекомендуються рухливі ігри, заняття фізкультурою, проте бажане читання спокійних і добрих книжок. Уранці дитина не повинна різко підійматися з ліжка: за ніч між хребцями накопичується рідина, а тому необхідно кілька разів потягнутися, щоб дати можливість хребту «прокинутись». Біля ліжка покладіть масажний килимок із гумовими шпильками, щоб, підвівшись уранці, дитина кілька хвилин потопталась на ньому, подразнюючи активні точки на стопах, приводячи себе в бадьорий стан.

Шановні батьки! Треба зробити все, що залежить від вас, щоб ваші діти були здоровими.

Шкідлива смакота

Усі знають, наскільки шкідлива така смакота, як чипси й сухарики! При дитині не їжте їх, не дражніть його!

До складу чипсів зазвичай входять не лише картопля й олія, але й ароматизатори, наприклад смак «сметана й цибуля» (в ньому містяться підсилювачі смаку й аромату E-621, E-627, E-631), суха молочна сироватка, регулятор кислотності (молочна кислота, яблучна кислота), дріжджі сухі, гідролізований рослинний білок (соя), домішки для запобігання злежуванню (E-551), чорний мелений перець.

Як ви розумієте, сухарики теж навряд чи можна назвати корисними.

Практично всі солодкі газовані напої містять у своєму складі суміш хімічних домішок, барвників, підсолоджувачів, ароматизаторів, стабілізаторів, вуглекислого газу й інших штучних речовин, які роблять напій приємним на смак і запах, але небезпечним для здоров'я.

Солодкі напої насичені калоріями, у той час як макро- і мікроелементів у них міститься дуже мало або вони відсутні взагалі.