меморіальна дошка на честь Олександра Петровича Оленича
У с. Радехів, на фасаді Радехівської гімназії – філії ОЗ "Вишнівський ліцей", відкрили меморіальну дошку на честь Олександра Петровича Оленича – мужнього воїна, відданого сина України, люблячого батька та справжнього друга. Його ім’я відтепер викарбуване не лише в пам’яті рідних, побратимів і вдячних земляків, а й на стінах школи, де він провів свої дитячі та юнацькі роки.
Вшанувати Героя зібралися його рідні, друзі, вчителі та учні. Сільський голова Віктор Сущик наголосив, що Олександр завжди буде прикладом мужності для майбутніх поколінь. Зі сльозами на очах про свого колишнього учня говорила Надія Загола, яка в ті роки була директоркою школи. Вона згадала, яким світлим, допитливим і завзятим хлопцем був Сашко, як ніколи не боявся труднощів і завжди прагнув допомагати іншим.
Важко було стримати сльози Катерині Оленич, матері воїна. Згорьована, але сильна, вона дякувала всім, хто прийшов, хто пам’ятає її сина, хто продовжує його справу – боронити Україну. Стояла поруч і Світлана Оленич, дружина Олександра, для якої ця втрата – невимовний біль, що не минає з часом. Вона говорила про нього не лише як про захисника України, а як про люблячого чоловіка та турботливого батька, який завжди знаходив час для своїх донечок, який, навіть перебуваючи на війні, дбав про них і мріяв про їхнє щасливе майбутнє.
Теплими спогадами поділилася і його однокласниця Оксана Сюмак. Вона розповіла, яким добрим і життєрадісним був Олександр, як він завжди підтримував друзів і не втрачав оптимізму навіть у складні часи.
Настоятель церкви Пресвятої Трійці м. Любомль отець Віктор здійснив чин освячення меморіальної дошки. У його словах звучала не лише молитва за душу спочилого, а й надія, що пам’ять про нього буде жити в серцях людей, у справах, у незалежній державі, яку він так любив і за яку віддав своє життя.
Тепер меморіальна дошка стане символом пам’яті та вдячності. Дітям, що щодня проходитимуть повз, вона нагадуватиме, якою ціною виборюється свобода, а дорослим – що Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях, у нашій боротьбі, у нашій вірі в перемогу.
